Село Бобрик
Походження назви с.Бобрик не викликає багато тлумачень. Згідно з переказом село названо за іменем першого поселенця- Бобра. За невисокий зріст його прозвали Бобриком.
Перепис 1858 року фіксує тут болото Трубайло протяжністю 54 версти .Теж джерело називає і річку Бобрик .Офіційно згідно з польськими джерелами, Бобрик засновано близько 1610р.У 1897 році село налічувало 308 дворів і 1627 жителів.
На 1963 рік в селі було уже 753 двори і 2565 чоловік населення. Більшість населення була зайнята в сільському господарстві.Поступово у 70-80х роках ,кількість жителів що працювали в Києві і Броварах ,зростає.У 1959 році об'єднанні колгоспи ім. «Сталіна» та «Шлях Леніна» реорганізовано в радгосп «Бобрицький». Будувалась нова школа,яка була відкрита в 1971р. ,клуб ,медична амбулаторія ,магазини.У 90-х роках в селі було побудовано нову кам'яну церкву.
Бобричани пам'ятають свої видатних односельчан:
Лисенка Федора Івановича ,володів у Бобрику тридцятьма дворами і Вінницею як ранговими маєтностями , який був прапрадідом відомого композитора Миколи Віталійовича Лисенка.
Білогуба Миколу Даниловича – його мрією було стати таким як Чкалов . Під час Великої Вітчизняної війни 19 червня 1941року вперше над територією радянського союзу було збито фашистський літак і людиною ,яка це зробила ,був М.Д.Білогуб.
Нагородженний орденом Суворова ІІІ-ступеня . В одному з боїв втратив руку ,але не залишив службу і став викладачем танкового училища.
Разом із жителями села переживав тяжкі роки окупації і Гутник Іван Сергійович. Зі звільненням Бобрика у вересні 1943 року був призваний до лав Червоної Армії . Нагородженний Орденм Слави ,Вітчизняної війнии та 14-ма медалями. По закінченні війни брав активну участь у відбудові рідного села.До 2003 року був головою ради ветеранів Бобрика.
У 1925р у Бобрик переїхала сім'я Свірських .
Катерина закінчила Бобрицьку семирічну школу і мала наміри продовжити навчання . Але плани перервала війна. Влітку 1942 року її в числі інших 200 бобричан вивезено на примусові роботи та територію третього рейху. Через деякий час вона стає членом підпільної антифашистської організації . Однак німецька таємна поліція викрила підпільну організацію ,і її з'язківця, Свірську Катерину Владиславівну було схоплено. На допитах вона не видала ні партизан ,ні зв'язківців і померла від тортур.До кінця війни залишалось два місяці.
Одна із вулиць названа ім'ям нескореної підпільниці К.В Свірської.
Народилась ,закінчила школу ,працювала в радгоспі ,вийшла заміж та народила дев'ятеро дітей, наша видатна мати –героїня Проценко Надія Миколаївна. Всі діти стали дорослими ,здобули освіту . У більшості з них уже є свої сім»ї . За цей материнський подвиг Надія Миколаївна нагороджена орденом «Матернська слава»І,ІІ,ІІІ ступенів та «Медаллю материнства» І,ІІ,ІІІ ступенів.
Наше сьогодення:
На даний час в с.Бобрик та с.Фрунзівка Бобрицької сільської ради проживає 2029 жителів, 902 двори. З них працюють в Києві та Броварах 717чоловік. Кількість багатодітних родин зросла до18 сімей.
В Бобрицькій ЗОШ навчається більше 300 учнів . На базі школи проводяться спортивні змагання як районного так і міжнародного рівнів з баскетболу,настільного тенісу,волейболу,широко розвивається спортивний туризм. Функціонує дитячий садок «Колосок» який приймає 70 дошкільнят.
Спираючись на свій багатосотлітній досвід ,долаючи трудносщі,село іде в перед а його жителі разом з мільйонами інших громадян будують нове майбутнє нашої держави.